Опис досвіду роботи

             Невпинно летить час. З року в рік починаю ставити перед собою одне і теж   запитання: "А якби все почати спочатку… Знову вступатимеш до педагогічного?".  І відповідь одна. Так.

         Яким би не було важким сьогодення, якою б не була важка учительська праця,  всеодно  обираю її. Можливо, я знайшла улюблену професію, полюбила її, розкрилася в ній. Зрозуміла, що «праця стає піснею, коли ти вкладаєш в неї свою душу»  Чудові слова. Чи не так?

Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини. Учитель, саме він відкриває у дитині нове, незвідане. Саме він творить людину.

В.А. Сухомлинський писав: « Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті – людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров `я, розум, характер, воля, громадське та інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя… Кожна дитина – це цілий світ, неповторний і своєрідний».

Зрозуміла ці слова тоді, коли стала учителем. Саме він, учитель – головний режисер створення дитячої душі, перший вихователь, порадник, друг.

Маю педагогічного стажу двадцять один рік. За цей період багато чому навчилась і зрозуміла.

Готуючись до конкурсу, не можу не згадати колектив Клекотинської  СЗШ I-III ст., та її директора С.С. Томчук, де починалися мої перші кроки учителя. Саме тут, у цій школі, я отримала гарні уроки, які запам’ятала на усе життя. Саме тут я усвідомила один із основних принципів процесу виховання: у класі не має і не може бути поганих учнів. У кожній дитині є приховані здібності. І роль учителя якраз і полягає в тому, щоб примусити дитину повірити у свої сили. Потрібно радіти кожному, нехай навіть маленькому, успіху учня, переживати й засмучуватися разом з ним.

Ось вони, мої перші вихованці.

Давним-давно вони уже не тринадцятирічні. І мені дуже приємно, що пройшло немало літ, а мене пам’ятають, як свого першого учителя. Саме ці дітки допомогли мені зрозуміти: процес виховання – це коли ти виховуєш і тебе виховують. Виховання та навчання – двосторонній процес. 

  Повернувшись до рідного села, почала викладати англійську у старших класах.

 Довго вагалась, щоб дати згоду. Боялася, що з дорослими, уже сформованими дітьми буде працювати важко. Через декілька місяців закінчать школу і навчатиме їх буде саме життя.

         Завдяки  цим дітям, я зрозуміла ще одну істину: ніколи не потрібно ставити себе вище дітей, диктувати свої умови, стався до дітей, як до рівних.

Віра у своїх вихованців - принцип виховання, про який повинен знати кожен учитель. Якщо нема віри у свого вихованця, якщо учитель «скиглить», розчаровується при найменшій невдачі, якщо вихователь переконаний, що з дитини нічого не вийде, йому нічого робити у школі. Тим більше займатися вихованням.

         У навчанні все має ґрунтуватися на особистості вихователя. Ніякі статути і програми, ніякі штучні механізми не можуть замінити особистості у справі навчання.

Учитель – це приклад, взірець,на який рівняються. Так було завжди і так буде. Класний керівник веде дітей у життя. Мені приємно сьогодні сказати, що мої вихованці пішли по моїм шляхом – стали учителями. Я вважаю, що це і моя заслуга, адже, я допомогла їм знайти свою життєву стежину. І так хочеться, щоб мої дівчата не розчарувалися у вибраній професії.

          Дуже сподіваюся, що пройде небагато часу і вони повторять слова: «Учитель – це взірець, на який рівняються. У мене є діти, які пішли  моєю стежиною»

Учитель повинен завжди пам’ятати прості істини:

·        не примусиш яблуню родити груші;

·        не пристосуєш дитину до себе;

·        не йди до дітей зі своїми проблемами;

·        довіряй дітям і вони тебе будуть поважати.

ХТО Ж ВІН, УЧИТЕЛЬ?

                                   (із дитячих вуст )   

  - Учитель

– це батько і мати;
- це найближчий друг;
- людина з великої літери;
- це подруга, до якої можна;
- звернутися у найскрутнішу хвилину; 
- завжди допоможе, порадить; 
- приклад, взірець.

        «Чим ширше коло теоретичних знань, якими оволодіває молоде покоління, чим загальнішого характеру набуває високий рівень його освіченості, тим гострішою,очевиднішою стає необхідність у специфічній роботі».

Так сказав В.А. Сухомлинський.
Змінюється світогляд, змінюються технології, змінюємось ми, змінюються і наші вихованці.

Їх уже не зрівняєш з випускниками 2006 року. Вони зовсім інші і виховання потребують іншого. Саме тому учителю слід шукати нові, сучасні методичні прийоми, щоб зробити виховний процес сучаснішим.

        

РОСТЕ ПОКОЛІННЯ, ЯКЕ ДО НЕЙМОВІРНОГО ЗДАТНЕ ЗМІНИТИ СВІТ!